Ірина Косенкова,- стихи.ру
http://www.stihi.ru/2015/04/14/9073
У журботнім тумані моя мрія витає,
вона з ночі до рання пташку щастя шукає.
Тільки де пташка тая? Може десь за межею?
Довго-довго літає над чужою землею?
Буду щиро молитись до Матусі Марії
щоб змогла прилетіти пташка та, що у мрії.
І крильми хай торкнеться до каштанів крислатих,
полетить над садами до рідненької хати.
Хай не зрадить ій пам’ять, води з річки нап’ється,
мо’ тоді зрозуміє як болить моє серце.
Мо’ згадає, пізнає вікна рідної хати,
де на даху чекає ще лелека цибатий.
Він ще має надію, мріє він одиноко,
що вона залишиться біля рідного дому.
Будуть їх пташенята людям радість приносить,
полетить птах крилатий до того, хто запросить...
Але тиша навколо. Нема стада на полі…
І не бігать босоніж мені тут вже ніколи…
Зачекалися люди: ждуть пташину у гості.
Але щастя не буде… бо хрести на погості…
_____________________
У журботнім тумані моя мрія витає,..
вона з ночі й до рання пташку щастя шукає…
Травень, 2016 р.