Коли без сну ти дивишся у ніч,
Ти бачиш днів своїх минуле.
Які давно вже впали з пліч
І за собою не тягнули.
А ти все дивишся за ними вслід
І відпустити їх не можеш.
Чи ти приріс до своїх бід
Та відпустити їх не хочеш?
Ідеш життям ти навмання,
Дивитися на світ не хочеш.
Із губ ця посмішка сумна -
Прокляття ти собі шепочеш.
І сумно тобі на душі,
І вже вона давно порожня.
І не заснеш ти уночі,
Відчай - карта подорожня.
Не плачеш бо немає сенсу.
Й слізьми ти горю не завадиш...
А в серці так багато перцю,
Що скоро ти його пропалиш.
Ніколи ти собі не думав,
Що пісню так скінчить сопілка.
І серце твоє повне суму,
І вже закинув мотузка на гілку.
Вінниця
02:11 16.12.2013