Постав ще раз старесеньку платівку,
де голоси крізь шурхіт ледве чуть.
Мов од любові юної листівку
читаю знов, і сльози вже течуть.
Я кожне слово, кожну ноту знаю
в мелодії коханої краси...
Хай крутиться платівка. Хай співають
про незабутнє щастя голоси...
Чому щемить од цих мелодій серце?
Неначе з мене пісню хтось писав?
Ця пісня, мов любов, вже не минеться.
Постав її іще... І ще постав...
*********************************************
Перевод с украинского Светланы Груздевой
http://www.stihi.ru/2016/05/14/3615
Поставь опять ту старую пластинку,
где голоса сквозь шорох слышно чуть.
Как от любимой в юности записку
читаю вновь, и слёзы рядом…чу!..
И слово каждое, и ноту знаю:
мелодия – любимая краса…
Пусть крутится пластинка, подвывают
о счастье незабытом голоса…
От звуков этих защемит вдруг сердце:
с меня как будто песню кто писал…
Той песне, как любови, не стереться.
Поставь ещё…прошу: ещё поставь...