***

  * * *   

Тобі б вусища сталінські й кашкет,
і галіфе та кітель без погонів,
службовий на додачу пістолет
і фанатичну віру міліонів.

І враз би вивів ти в передові
вже не один, а три таких райони,
й рапортував би Києву й Москві
про хліба й м’яса додаткові тони.

І тридцять третій, тридцять сьомий рік
на свій народ чумою б знов накликав,
когось під розстріл чи в Сибір упік,
всіх інших владним залякав би криком.

Та навіть близько ти не демократ,
хоч люди ще тебе й не розкусили.
Якщо Ісуса розпинав Пілат,
то ти Вітчизні потай крутиш жили.

Ти, ждановської вдачі яничар,
збивав би й нині куполи величні,
з полиць книжкових вилучав Драча
і виривав з підручників Павличка.

Утриматися поки ти зумів.
І скрізь, де тільки можеш, ставиш гальма.
На щастя, має істинних синів
моя земля свята й многостраждальна.