Передчуття
Якби дорослим був я в сталінські часи,
мене б, звичайно, теж не обминуло горе.
І в рокову з ночей, лиш світло б загасив,
примчався б до воріт за мною „чорний ворон”.
І груз би я в снігах на дальній Колимі,
у шахті б кайлував чи мерзнув на повалі.
Робив би те, що всі у зеківській юрмі,
без сподівань за труд на ордени й медалі.
В обличчя знав би їх, ув’язнених дарма,
одну на десятьох курив би самокрутку.
Щоб тільки вижив я і не зійшов з ума,
там снилися б мені вкраїнські незабудки.
Можливо б і не зміг я вийти звідтіля
й під номером мене у мерзлоту зарили.
Була б мені за пух жахна чужа земля,
де тисяч земляків моїх могили.
Якби дорослим був я той суворий час,
то хтось би і мене таки спіймав на слові –
й спізналося б сповна принижень і образ
від імені Кремля в секретній установі.