щоразу натикаючись на ці пости
з присмаком заліза та зимнього моря
хотілося бігти,бити посуд,рятувати її,
кричати до німоти
або заглушивши музику, просто бути поряд
проте розумію - i'm not your hero,
грошей на ром нема
та ще й черевики змокли.
не дозволяй цим кретинам ламати твої крила!
не забувай що скоро весна
і не впускай у себе цей сірий, паршивий жовтень