Так и живём… Блуждаем меж мирами,
Ища дорог простых, где ждёт успех,
Нам прямо проще,
мы себя не знаем сами,
Не тех встречаем мы и любим мы не тех.
В душе мы плачем: нас недолюбили,
Недоласкали и не ценят нас.
Лишает воли боль,
уверенности, силы,
И одиночество терзает всякий час.
Мы, прежде чем найти, хотим блуждать бы
В трущобах бед, сомнений, неудач.
Хотим мы поскорей,
чтобы отец и мать бы
На крик души пришли, угомонить наш плач.
Ах, вспомним, в детстве были мы счастливы
Согласьем мыслей, сказок и чудес…
Взрослеть пора, увы,
нас годы утомили
На склоне гор крутых познаний и словес.
Учись Себя искать на свете этом,
Единство душ средь выгод и невзгод,
Тогда Любовь
вас осияет солнца светом,
С тем, кто достоин вас, возможен путь вперёд.
14.05.16
=====================================
Отак i живемо... Людмила Юферова
Отак і живемо… Блукаємо світами,
Шукаємо доріг широких і прямих,
Не чуємо себе, бо йти простіше прямо,
Стрічаємо не тих і любимо не тих.
То й плачемо в душі, що нас недолюбили,
Недоласкали і недохвалили нас,
Лишає біль снаги, упевненості, сили,
І одинокість б’є і тисне повсякчас.
Та, перше ніж знайти, ми маємо блукати
В гущавинах проблем, розчарувань, невдач.
Як хочеться тоді, щоб рідні мама й тато
Почули крик душі і вгамували плач.
Згадаймо, як були в дитинстві ми щасливі,
В гармонії думок, у казці здивувань…
Дорослішать пора, бо вже літа на схилі
Високої гори стомились від пізнань.
Учімся віднайти себе в своєму світі
І цілісність душі різнити від потреб,
Любов лише тоді вам сонечко засвітить,
І з тим, хто вартий вас, ви рушите вперед.
http://www.stihi.ru/2016/05/14/6920