***

Татьяна Очеретянова
Лиш квітень. І на яблуні старій,
 гніздо поміж гіллям іще вловимо.
 На нього важко нам дивитись мимо 
 зчорнілої прогалині в корі.

І начебто з за цього ми сумні,
мов ствол на нас наведено дуплястий.   
А яблуня силкується не впасти,
бо слід гніздо тримати в вишині.

Лиш квітень. Квітень. Радощі і щем.
По яблуні старій і листя б тільки…
А ми не згодні з нею, бо не стійки,
бо нам потрібні яблучка іще.