усе розкидається на банальність,
що світом править ніби Б-г.
я таки зітру зухвалість,
що поїдає нас обох.
я таки поїду в місто
і заведемо діалог.
не шукай у ньому якого-небудь змісту,
всього-на-всього пролог.
усе розпадається на новели,
які я пишу наче божевільний.
ми з тобою теорему не довЕли,
ми з тобою математики повільні.
усе ділиться на спільний нуль
і я тебе зовсім не магнитизую.
ми - ціле, але з різних півкуль,
я тебе трохи перефарбую.
усе примножує відносність
і сповільнюються наші зміни.
давай забудемо про гордість,
вона - антибіотичні вітаміни.