Лихо
Хтось лиха тому птахові накоїв.
Чи мало ще жорстоких серед нас.
І в горі він літає наді мною
то вниз, то вгору, як підбитий ас.
Достиглий лан хвилюється, як море.
Не за горами проливна гроза.
Мене ж печуть гірка образа й сором,
туманить зір непрохана сльоза.
Чи нагло вбили птахову подругу,
чи викрали потомство із гнізда.
І він долає з криком круг за кругом
і на гріховну землю не сіда.
А я, соромлячись звання людського,
топчуся безпорадно в бур’яні.
А птах немов звертається до Бога,
то безпорадне щось кричить мені.