Вихідні. І щоб не думать
Чим тиждень цей нам завершить
В автівці їдем геть від шуму
Який роками нас страшить
Від смогу міста - тай до річки
До лісу, квітів, шашликів
Не чути там де електрички
Де щастя в пачці сірників)
Тут легко дихається справді
Тай м'якше бігать босоніж
Вам кожна пташка щиро рада
Гостям співають голосніш
Строкато фарби всі змішались
Веселять погляд, біг подій
Сестрички-сосни колихались
Із лілій килим на воді
У кожнім лісі Жовте море
Кульбабні хвилі по вітрах
До того хмарки всі прозорі
Що небо счезло на очах
До гілочки тримаєм чашку
З берези раді всі ковтку
Сів джміль пузатий на ромашку
Далеке десь "Ку-ку","Ку-ку"
Згадай зозуля, мила, юність
Мені сто років нагадай
Дитинство щоб все повернулось
Туди, де без проблем вертай
Де безтурботні й сильні ми
Веселих де очей вогонь
Де кольорові снились сни
Й тепло із маминих долонь
Попереду доріг чимало
Ще буде сонце, й буде сніг
І все на всіх щоб вистачало
Й країна щоб одна на всіх
Замовкла пташка, перестала
Набридло може рахувати?
Невже дала мені так мало?
Я став із острахом чекати...
Чи не щедра на роки птиця?
Рахувати щоб у раз перестати
Чи то вирішила поглумитися
Чи боялась всього обіцяти....
Стало сумно. По лісі піду я
Про пташину задумавсь мову
Та одумалася раптом зозуля
І кувати взялася знову...