Та не треба мене заспокоювати.
Знає серце, що чекає попереду.
Вечорами сльози скляні.
Вранці надія на "враз".
День як день: телефон і безглузді слова.
Смуток? Не смуток. Це біль душі.
Сумую.
Відучилася я спати ночами.
Згадую, як було вчора.
Посміхаюся.
Всплакну і замра, майже не дихаючи:
Не хочу, щоб щасливий момент утік.
Хоч намагаюся, а він тікає.
Не можу втримати. Не можу...
Да не надо...
Бухвалова Валерия - Странная Лера
Да не надо меня успокаивать.
Знает сердце, что ждёт впереди.
Вечерами слёзы стеклянные.
Утром надежда на "вдруг".
День как день: телефон и слова бестолковые.
Грусть? Не грусть. Это боль души.
Скучаю.
Отучилась я спать ночами.
Вспоминаю, как было вчера.
Улыбаюсь.
Всплакну и замру, почти не дыша:
Не хочу, чтоб счастливый момент убежал.
Хоть стараюсь, а он убегает.
Не могу удержать. Не могу...