Борис Пастернак «Нобелiвська премія»
(переклад Володимира Туленка)
Я пропав, як звір в загоні.
Десь там — люди, воля, світ,
А за мною йде погоня,
Перекритий кожний хід.
Темний ліс і берег ставу.
І ялина, що лежить.
Хай що буде, те й настане.
І немає сенсу жить.
То яку ж зробив я капість,
Я ж бо, вбивця, лиходій?
Я весь світ примусив плакать
За красу землі моїй.
Вже в кінці, вже біля гробу
Вірю — прийде ще пора,
Силу підлісті та злоби
Подолає дух добра.
*****
Борис Пастернак «Нобелевская премия»
Я пропал, как зверь в загоне.
Где-то люди, воля, свет,
А за мною шум погони,
Мне наружу ходу нет.
Темный лес и берег пруда,
Ели сваленной бревно.
Путь отрезан отовсюду.
Будь что будет, все равно.
Что же сделал я за пакость,
Я убийца и злодей?
Я весь мир заставил плакать
Над красой земли моей.
Но и так, почти у гроба,
Верю я, придет пора -
Силу подлости и злобы
Одолеет дух добра.