* * *
І сталося освідчення жахне.
Надії ні найменшої не стало.
Пташам на землю почуття упало.
І білий світ не радує мене.
За те, що набридав тобі, пробач.
Я більше не обмовлюсь ані словом.
Признань сердечних злива пелюсткова.
на землю пролилась, як тихий плач.
І порожньо, і легко на душі,
так легко, що ні радості, ні суму.
Минуле і майбутнє я обдумав.
Виходить, ми – лише товариші.
І душу щось холодить і шкребе.
Це важче пекла і страшніше згуби.
Товаришу ти мій безмірно любий,
навчи, як не любить мені тебе.