Вистава
Cпала. Так довго спала,
Ні, не летаргічний був сон.
Неначе якась омана,
Той спів і сміх в унісон.
Завіса нарешті опала,
Без ролі тепер актор.
Для чого було злітати,
Коли не потрібен повтор?
Довічна туга у серці,
Шукає свій дім душа.
Можливо спитати у смерті,
Чи дати їй відкоша?
А сонце світить ясно,
І вітер пестить вуста.
Це вистава була, звісно,
Залишилась…гіркота…
15.05.2016 Олена Соляник