Приходить час і я зникаю
У міжзірковій німоті…
Неначе й є, але й немає…
Я відбуваюсь на межі…
Так само є і тіло, й погляд,
Торкнутись можна, обійнять…
Я наче тут, близенько, поряд,
Та вже мене не наздогнать…
Час дуже дивний в силу входить –
Думками грає і буттям,
У Долях снами колобродить,
Дарує волю почуттям…
Де я живу? Куди зникаю?
Де джерело мого Життя?
Чому мовчу? Чому співаю?
Чому приходить забуття?
Є час і я… І я зникаю…
І час зникає так, як я…
У інший вимір відлітаю,
Де час і я – одна сім’я…
16.05.2016