Зауваження мого старшого друга

Анатолий Анненко
Вже лівим оком гірше бачу,
                вже правим вухом менше чую... -
Але не ремствую, не плачу,
                не дорікаю, не сумую.

Усе колись було повнішим...
                Турбот ще й досі вистачає...
З роками я не став "умнішим"..,
                але, що значить ЖИТИ - знаю.