***

Екатерина Экозьянц
Не скувала ще зозуля..
Молодому серцю.
У вінку, в землі рідненька!
Під мінорну терцію.
Не скувала ще зозуля
Карим оченятам..
А залізо крізь повітря,-
Буде тихо спати.
Спати стане, й малювати,
Як летить над полем,
Ніби птаха невагома
Креслить свою долю.
Як під вечір рідна мати
Потривожить небо,
І помолиться за доньку.
Більших благ не треба.
Поховала в сіру землю,
Голову покрила.
Світу білого не бачить,
Всі двері закриті.
Не скувала ще зозуля,
Тихо в хаті. Тихо.
У вікна тепер нікого.
Протікає стріха.
Каплі на бліде обличчя..
Кришталевий погляд.
Чи знаєш ти, як пахне лихо?
Тихо в хаті. Тихо.