(двадцять перша дванадцять)
21:12. мої щоки горять вогнем,
а я думаю тільки про тебе.
в нашім києві осінь, й сплетіння антен
розмережило наше небо.
буде смуток і тиша, і вірний туман
зняв свої нічні черевички.
вони падали дзвінко на руки словам,
осідали перлинками нишком.
змерзла я, а ти десь розпалив вогонь,
і твій погляд крізь далі на мене.
що було б, якби змахом долонь
рахували ми часу ребра?