Він помер за країну.
В той сонячний день
так завзято співали птахи у гаю!
Він упав горілиць під відлуння пісень,
заливаючи кров'ю ще свіжу стерню.
Він не встане ніколи, вже не побіжить,
до очей не підніме старий автомат.
Жовте жито навколо і неба блакить -
це останнє, що бачив хоробрий солдат.
Він помер за країну.
Він дуже хотів
бути першим у всьому на рідній землі,
він прийшов, щоб зламати свідомість рабів,
положити кінець віковій кабалі.
Довгий час існувала лиш мрія одна,
що оспівана тужно роками в піснях.
Та для здійснення слів не буває сповна -
Лиш єдиний народу залишився шлях.
Він помер за країну в той час як пани
все ніяк не могли поділить власноруч
його рідні ліси та широкі лани,
простір моря, красу борисфенових круч.
Його вбила не куля, а ті хто мовчав,
хто країну свою відчувати не міг,
хто у низці буденних й надуманих справ
заблукав в перехресті одвічних доріг!
Він помер за країну.
А ми за життя,
боротьбою
і працей
повинні
вчинити
щоб не марним було
матерів каяття,
щоби гідно і вільно
жили його діти.