Ах! Як же весело було нам навесні!
Ми жили, ми співали юності пісні!
Якими ж юними та безтурботними були!
Ми щастя ріки випивали! Ми все могли!
Я згадую ті дні, як ніби то був сон.
Ми жили в небі блакитному, як льон.
Проходить юності пора. Не сила нам її тримати.
Бо час біжить. І як його впіймати?
Ах! Ще раз би повторить пригоди!
Відкинути всі штучні перешкоди,
І ринутись за кличем серця свого,
Забути всі турботи, й не згадувать нічого!
Якими ж вільними ми в юності були...
Турбот не було, як квіти ми цвіли!
І вітер в голові, і блискіт у очах -
Якби ж так знову було в зрілості роках!
Вінниця
19:07 26.03.2016