До події завжди дуже важко сказати, що буде потому.
Це не спало на око - країна впадала у кому.
І тоді, коли ми ЯНК ПНХ прикрашали паркан,
Діма Жила прогулював. Він будував Барбакан.
Не закінчилось, а почалось все Небесною Сотнею.
Поступово личини братів поскидали мерзотники.
І тоді, коли стовбури диму здійнялись десь там понад стріхами,
Діма Жила поїхав, а ми не поїхали.
А тепер він, прекрасний всередині і бородатий іззовні,
служить бравим фашистом в елітній частині "Азову".
І є діти у нього. Є й не надто здорові батьки.
Ну, а ми тут за Діму тримаєм міцні кулаки.
Ми за його здоров'я здіймаєм до ртів оковиту,
хто розумний, хто хворий, хто дуже вже талановитий.
Шлем на схід регулярно пакунки із салом, з горіхами...
Діма Жила поїхав, а ми не поїхали.
Більше користі ми принесем у мистецтві й науці
та ще й кожного дня перемогу здобудем в фейсбуці.
Та коли знов посуне навала дурної пітьми,
Діма Жила там буде. Чи будемо з Дімою ми?