Душа беться в кліткі наче птах у неволі. Кричить, плаче проситися на волю, але ніхто її не чуе, забилася в кутку від страху душа і тихо молитися. Горить свічка і лунае музика дощу і болі, кохання до не стями, ревнощі душа замкнені навічно і не спастися їй і не врятуватися. Ревнощі і смертельне кохання до неї згубило його розум. Палае палаючий вогонь, сьогодні він згубив дві душі себе і її. Кричить душа болючим криком мене багато роківдуша її так і не знайшла спокій досі кричить. Свічка горить догорае, а біля свічки бакали з вином яке вони колись пили, а в бакалі багато кохання і ревності. Ліє сильний дощ то її сльози, коли настане її вічний спокій її бідної душі кіль, кіль, кіль?