Лялька

Лежить в болоті і калюжі, розтріпана старенька лялька. Платячко на ній обирване і сльози по щоках в її очах біль і смуток. Її колись давно викинули сміясь великим заводним сміхом.Перехожі вищяс іі минали ніхто її не помічав, а мала дітвора вищяс її штовхала наче мячь. Всім до неї було все одно, і коли її вночі полишали вона тихо плакала, втікти вона нажаль не могла і каждий раз вона молилася. Завжди чекаючи ночі там вона спокій набувала її лялькова понівечена душа була наче палаючий вогонь, побите серце. І знову наступав ранок залившись сміхом дітвора, і бідна лялька день у день терпіла муки, Мене багато років бідна лялька лежить в якісь старій стройкі в хащях, як вона туди потрапила ніхто не знае, лише вона знае, як дітвора футболила її по дорозі і закинувши туди забувши про неї назавжди. І ніби вона рада, але радіти нічьому вона вся понівечена, вся подерта, така побита, щьо лиця на ній ненае воно від цих тортур зітерлося волосся не видно кольору там одне болото, плаття давно не мае на ній. Лише дивом врятувалися ручки, ніжки самотня лялька і від болі, як завжди тихо плаче.