Я молитимуся за тебе
Якщо дозволиш
Щоб не падало небо
Не прийшло горе
Ти поглинаєш останній кисень
І дихати нічим
Все спустіле й порожнє
Лікарю, де мій квиток на південь?
Тепла кава, постільний режим,
Білосніжний пісок
Боже,
Ти знаєш все, про що я думаю
З ким розмовляю
І чиїм іменем хочу назвати дитину
Невже тобі невідомо,
Що я його не покину.
Я просто не зможу.
Наче метелик, прибитий голкою на вітрині
Застигаю, Боже
Рахую голки у спині.
Рахую на небі хмари
Не втрачаю надії
Хоч ненадовго пізнати
радощі амнезії.
24.03. ЛТ
#білий_вірш