Минає час, життя летить невпинно,
Сімнадцятий пройшов мені вже рік,
Одну забув, та покохав я іншу,
Бо жити в муках випало весь вік...
Життя іде, любов буяє,
І вже назад немає вороття,
Думками я до тебе долинаю,
Бо там де ти, любов моя, життя.
З тобою лиш, завжди я хочу бути,
Бо тільки ти, як щастя золоте,
Щоб кожен день твій ніжний голос чути,
Без ласки навіть вишня не цвіте.
Давно цього зі мною не було вже,
Щоб я отак, вірші писати вмів,
І для коханої, найкращої дівчини,
Десятки кращих згадував я слів.
Та що слова сі значать для богині,
І спів тобі набрид, напевне, мій,
Запам'ятай ти головне. Віднині,-
Я серцем і душею тільки твій!