мовчки...

Виктор Сурженко
…ти не бійся, коли дощ продовжуватиме цілувати твої вуста,
торкатиметься волосся краплями… і  нехай у тебе немає парасольки,
може поряд і не бути мене, але ж дощ твій?!.  то – я купатимуся у твоїх очах,
чаклуватиму шепотінням тобі услід по бруківці про свою закоханість серцем, від душі –
ітиме, страждатиме дощ, плакатиме тиша володіючи нашими почуттями і душами,
ще довго шелестітиме час краплями, мовчки стрілками годинник лічитиме кроки…