…перед кожним наступним кроком по вулиці своїх мрій
забуде нас, загубиться десь учорашній день…
вдався?.. чи не вдався?.. але ж він був, і все було твоїм!..
колись самотній шлях у спогад пам'ять поверне,
бо ми голодні до життя невипадково
більш забуттям нас не троїтиме невизнане минуле,
і звички теж минатимуть самі собою –
місця, де ми не слухали нікого, і нас також не чули…