Якби ж то панство, на розраду,
Горілку в келих наливали
То ми б всі вірили та знали,
Як цьому світу дати раду.
Ми всі філософи… «під пиво»,
Та під тараню, та ось так.
Оті святі, що їм не всяк,…
На пиво тягнуть вже барило.
Казали Кант, Сенека, Гриша…
Який? Отой Сковорода.
Що є горілочка «свята»
А під «святу» настане тиша.
Або ж зачнемо всі співати
Про Дорошенка, та дідів,
Що били турка та панів.
А ми в траву… скоріш поспати.
А потім, вранці, дайте спокій
Моя голівонька болить
Та розум ізрання сопить.
Похмілля пройде, ну а поки
Ми знову келих підіймемо
Щось про походи, де бували,
Де тільки вірили, не знали
Що знов горілку проклянемо.
Ото філософи, даремно,
Ви гріх пияцтва розбудили,
Горілка тягне хист та сили.
Й ранок буде Ваш буремний.