Вийдеш надвір, радієш життю,
Сенсу даєш ти кожному дню,
Щастя хотів би мати завжди.
В краю забутім йдеш в нікуди -
Бачиш усюди постмодернізм
Батьком якого є комунізм.
Кращі сини померли дарма,
Толку не було, не буде й нема.
Звикла худоба вже ремиґати -
Хто, скажи, вміє край будувати?
Дай їм героїв для самоповаги,
Честь щоб була, а не зневага,
Буде байдуже - аби поїсти
В панів батрачать років вже триста.
Жодної честі і самоповаги,
Жодного розуму - тільки розваги.
Інтелігенція довго гадала
Аби ця нація ще існувала.
Із мародерів їм дали борців,
Я, власне, кажу про козаків.
Наші ж холопи вміють пишатись,
Лиш не трудитись, лиш розважатись.
В школах нам дали патріотизм.
Маєм натомість лиш нігілізм.
Частка маленька подібна до бджіл,
Тільки замало буде їх крил.
Світлі уми, натруджені руки,
Світочі праці, культури, науки
Місця не мають на своїй землі.
Орки погані, хижі і злі
Всіх витісняють і знищують край
Де мав би бути істинний рай
Всього і завжди їм буде мало -
Національна ідея не спрацювала.
21:52 23.04.2016 Вінниця