Старий рибалка засмутився
До болю в серці, аж до сліз:
- Я ж в цьому місті народився,
На річці цій я змалку ріс.
І батько мій отут рибалив,
Дідусь мене всього навчав.
Що ж за часи тепер настали:
На мене хлопець накричав:
- Збирай манатки свої, діду,
І геть із нашої землі!
- Куди ж на старість я поїду -
Онуки в мене тут малі...
Той хлопець в формі, з автоматом,
( І хто його сюди прислав? )
Мов навіжений, криє матом,
Неначе пупом землі став.
Одна в нас мати-Україна.
Різниця лише - Захід - Схід.
Хай не одна ми з ним родина,
Але ж найближчий мій сусід!
У злагоді нам треба жити!
Країна лиш тоді міцна,
Коли ми зможем зрозуміти,
Що в нас на всіх вона одна!