Байдуже...

Байдуже, хто мені скаже, що все скінчилося –
Злива, життя, кохання, слова та речі...
Аби вона на мене ось так дивилася
Кожного божого ранку, кожного вечора.

Дурневі бути щасливим – завжди є нагода.
Птаха співає, бо тим затуляє безодню.
Чим затулити так само тебе від негоди?
Хай не навіки, а хоч би на мить, на сьогодні.

Адже нічого немає, крім того, що маємо –
Злива, кохання, життя... Молоде та зелене
Літо пульсує у скронях: безсмертя не вкраємо
Ані на трохи. По всьому лишись біля мене.

Байдуже, скільки збиралися хмари над дахом,
Навіть у мряці є віра, любов і надія.
Дерево випустить пагін – і тішиться птаха.
Стане на ніжки малеча – і серце радіє.

Час відпускає нас далі без болю і суму,
Як не впирайся, а вічність чекає на брамі.
Дай мені руку, вже грають невидимі сурми,
Небо торкається міста за маківки храмів.


Рецензии
Елена, здравствуйте. Ваши стихи - прекрасны, Ваши строки - трогают до глубины души : "Навіть у мряці є віра, любов і надія". Спасибо Вам.

Понимаю, что разбавлять отзыв своими стихотворными строчками - моветон, не знаю, как Вы к этому отнесетесь, но впечатлилась Вашим стихотворением, получилось это:

Хоча солоних сліз було доволі,
І пестило, і тішило життя -
Бо радість і біда давно у змові.
А як же я? Все ж маю я у крові
Весняну життєстверджувальну повінь:
Коли сама сковзну у небуття,
Вона в нащадках, їхніх вчинках, мові
Розплескає й моє серцебиття.

(Простите, если "рецензия" показалась Вам некорректной)

Анна Хабибулина Луганск   31.08.2018 18:24     Заявить о нарушении
Спасибо, Анна.

Елена Касьян   31.08.2018 19:07   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.