Одно лишь время знает совесть:
Течет, течет себе Днепром.
Не знаю, зло или добро –
Загадочная незнакомость
Уже закончиться спешит.
И умереть тебе иль жить –
Нет разницы совсем, ей-богу ж
Все одинаково. Ты ль, нет,
А все помрем на чужине,
Взыскуя отчего порога.
Один лиш час і має совість:
тече й тече, немов Дніпро.
Не знаю, зло це чи добро —
та загадкова невідомість
вже й закінчитися спішить.
І те — померти ачи жить —
однаковісінько, їй-богу ж
однаково. Чи ти чи ні,
а помремо на чужині,
шукавши отчого порогу.