(з літературно-музичної драми
"Лицар і королева")
Чекаю я твого привіту,
з тобою спілкування жду,
бо сам крізь охорону й свиту
ніяк до тебе не пройду.
Ти знову так мені наснилась(!) -
то був солодкий мрійний час...
Хоч на сьогодні ти змінилась,
святий огонь в тобі не згас.
Твої державницькі турботи
тебе захмурюють, гнітуть... -
Та пам'ятай, кохана, хто ти,
не забувай природню суть.
Коли твої службові сили
вже будуть рівними нулю,
не йди до "схими" чи могили. -
Згадай, що я тебе люблю!