Спаплюжили землю, народ прорідили,
Вмирають, неначе до мами ідуть.
Неначе повернуться в дім на Землі,
Чекають де їх, де душею любили,
Де люблять і зараз, де зараз їх ждуть,
Бо в серце запали вони і мені.
О людоньки милі моєї країни,
Бажаю здоров'я я вам на вікИ,
Любові, поваги і щастя для вас.
Ніколи щоб ви і ваші родини
Нещасними зроду ніде не були,
А щастя щоб мали завжди про запас!
Любили щоб серцем своїм Україну,
Природу душею цінили, як храм,
І радість до неї несли як дарунок.
Із давніх віків до сьогодньої днини
Сприймайте життя, як Всевишнього дар,
Рокам багатьом найщедріший притулок.
Такої планети, як наша Земля,
Не знав та не знає, не знатиме світ!
Для тіла, душі місце краще за рай!
Зросла де вродившись сім'я вся моя,
Мої промайнули де декілька літ...
Нащадок мій любий, це все добре знай!