Маленька весела дівчинка
Ішла через ліс у гості…
Дерева вітались… Високо!
Дівча задирало носик…
Пташині пісні і пурхання,
Трави лоскотання, шепіт,
І коника тихе сюркання…
Стежинка, агов! А де ти?
Світило крізь листя Сонечко,
Дитя безтурботно гралось…
…Вже, мабуть, слухняна донечка
До бабці дійшла, дісталась…
Матуся була не в гуморі,
Щось снилося, щось ввижалось,
Насіли турботи юрбами…
Й старенька вже зачекалась…
І щастя, що тепло, Літечко,
І донечка – помічниця…
Спекла пиріжків, і зіллячка
Поклала… Все, як годиться.
Наказувала – не гратися,
А прямо, бігцем до бабці…
А як же не зупинятися?
Бо ж в Лісі не так, як в хатці…
Стежинка втекла, сховалася…
Дівча роздивлятись стало…
Не плакала, не злякалася –
Для Лісу пісні співала…
А десь недалеко сірий Вовк,
Що зуби в нього боліли,
Вив, бідолаха, а то – замовк,
Прислухався до дитини…
Від співу, посмішки, Чистоти
Полегшало Сіроманцю…
Крутнув хвостом – Гей! Іди туди!
Й співай! Полікуєш й бабцю…
Як малось бути, так відбулось…
Страхіття родиться страхом…
Дитя, стежинка – усе знайшлось…
Страшне святкує невдаху…
Ніхто нікого не налякав,
Не проковтнув і не знищив…
Вовк час від часу дівча чекав,
Щоб поблукати у Лісі…
08.10.2015
Історію розказав Чайник Насті Calaka