Жила собі маленька бджілка,
Яка збирала смачний мед.
Як десь була квітуча гілка -
Летіла чимскоріш вперед.
Чекали бджілку усі квіти,
На ній тримався урожай.
Лиш тільки сонечко засвітить -
Дзижчить комашка на весь гай!
Її сім'я давала меду,
Багато дуже - аж за край!
Таке в бджоли життєве кредо -
Працюй, а не відпочивай!
Дерева фрукти породили,
І пасічник забрав весь мед,
Вже осінь набувала сили,
Та й час летів усе вперед.
Раз пасічник прийшов до хати
Й ретельно все порахував -
Невигідно сім'ю тримати
Тих бджіл, з яких прибуток мав.
Бо це потрібно годувати
Нероб, які узимку сплять!
Дешевше вже нових придбати
Аніж за цими доглядать!
Спалив тоді усі він сім'ї,
Лиш вулики лишив пусті.
Стелився дим, та й по подвір'ї,
Убивця мед поклав на стіл.
Була біда одна у бджілки -
Вона старалась для усіх,
А не для себе. Це й помилка,
Це непробачуваний гріх.
Вінниця
21:17 05.05.2016