МИ ІЗ КУМОМ ЗАХВОРІЛИ...
Зиму ми байдикували
з кумом "на ізнос"
і жорстоку хворь спіткали -
остеохондроз.
Слабкість, в"ялість, сухість шкіри,
крутить все, хоч вий.
Аж у Бога я повірив.
Атеїзму - бій!
Нас хитає, як на судні,
дзвін стоїть в вухах.
На додачу ще й паскудні
болі у руках...
Нам би в полі веснувати.
В нас землі - гектар!!!
Цей діагноз біснуватий -
істинний кошмар!
Всі оті поради з преси
не допомогли.
Хоч ми мазі і компреси
терли, як могли.
Із пігулками забава
змарнувала час.
Док подумав і відправив
в санаторій нас.
.......
Все навколо тут, на морі, -
мрія мужика:
справа - сонце, зліва - гори
і пивна ріка...
А в селі в нас звідки гори?
Пагорб, ліс і став.
(відчуваю, що я хворим
від неволі й став.)
На тім ставі що побачиш?
Жаби та вужі.
Тут, на морі, женщін - море!
(Жаль, що всі чужі.)
І високі, і низенькі,
пишні і худі.
З кумом зиркаєм хутенько
ми туди-сюди.
Про хвороби годі й думать!
Не до болячок.
Тільки точить нас з кумом
хтивий черв"ячок.
Ми із ним тепер воюєм -
справа нелегка.
Як же ж не запропонуєш
дамочці пивка?
Напівголій, загорілій
з косами - "в пучок",
із татушкою на тілі
в формі зірочок.
Ех! Існують для кохання
Афродити ті.
Ми остужуєм "бажання"
з кумом у воді......
.......
- Може, куме, моря досить? -
В нас дружини є.
Галя дома сіно косить
Ніна масло б"є.
Теж спокусливі і гарні
(як тверезі ми).
Годі нам валятись марно.
Будемо людьми!
Я, звичайно, згоден з кумом.
він мені - мов брат.
Ми так-сяк сумки пакуєм
і мерщій до хат.
Тут - сім"я, дружина, діти,
жатва, сінокос.
Вдень куди наснагу діти? -
більше не вопрос.
А вночі під спів цикади
жінку обіймай...
Нафіга то море надо
Якщо вдома - рай?