Лисиця десь знайшла шматочок сиру…
Ворона теж до нього підлетіла…
Є гострі зуби, кострубате пір’я,
Є кігті й дзьоб, є хитрість, є і сила
Лисиця на травичці м’яко сіла,
І блимнула Ворона темним оком.
Між ними ласо знахідка жовтіла,
Руда до неї в фронт, а чорна – боком…
Крильми змахнути, лапою дістати –
І недалеко, але ж осьде – інший…
Зметикували мудрі і хвостаті,
Не стали мірять – хто із них сильніший…
Обоє взялись ласувати сиром…
Шматочок невеличкий… Їли мовчки…
Наїлись, насолоджуючись миром…
Розходились неспішно, кроком-скоком…
Ворона піднялася – гілка поруч,
Лисиця недалеко зупинилась.
І чистий дзьоб вже задрано угору,
І писок світить, як нова копійка…
І каркнула Ворона, раз і вдруге,
І заспівала Лісові подяку,
Що посилає сир їй та ще й друга,
Що ділиться насущним, а не ляком…
І підвивала Пісню цю Лисиця,
І прислухалась вдячно до Ворони…
А що мораль? Й мораль бува дурниця,
Якщо іде із страху й забобонів…
08.10.2015 Історію розказав Чайник Насті Calaka