Червень в Сарапулi

 
Нема дощу. На пагорбах – сухiття
й веселкою незнанна височiнь.
По досвiткам роса полоще вiття,
та лиш до сонця, поки має тiнь.

Нема дощу, i зшерхлими вустами
день припадає ниць до берегiв
дрiмотньої полудневої Ками
мiж сизих переплетених кущiв

Нема дощу. I жилами старими
бабуся хрестить небо i грядки.
I ось уже збираються хмарини
на тому боцi сонної рiки.

Безвустою молитвою просила
бо ж за городець має в серцi щем.
I Божая незвiданная сила
вже йде на мiсто зливовим дощем.

I сутiнки вже на асфальту деках
води дзвiнкої струни натягли,
Й дивується «Гiсметео»: а де так
в прогнозi помилитись ми могли?