Чого не хочеш ти повірити у долю?
Чому у дивний світ ти свій
Не хочеш нікого пускати?
І звикла вже такі одна,
Як день мине ти засипати...
Чому не слухаєш ти дружньої поради?
Крижинкою чом серденько зробилось?
Чому старе життя не хочеш відпускати
Та знову в вечорі журилась...?
І скільки часу ще потрібно,
Нарешті що б ти зрозуміла,
Щоб знову у душі літала,
І, щоби знов з"явились крила !
Які ніколи не дадуть тобі упасти,
І, на яких злітаючи в життя,
Попутний теплий, легкий вітер
Несе у простір майбуття !
Та що би не було там у житті,
Та і негода та минеться.
І завжди буде міст міцний
Між долями, між мріями і між світами -
Від серця рідного до твого серця !