Гинуть України найкращі сини!
І стогне земля в німім запитанні: "За що?"
І падають люди, мов скошені трави косою.
Із Градом і Смерчем, з кривавою смертю прийшов в гості "брат".
Палає Донбас,Луганщина стогне від болю,
Забирають найкращих, згорають тіла, мов свічки.
Ой, діточки-діти, вам тільки б кохати,
Вам тільки б любити,
Вам діток ростити б,
А ложать на груди букети із квітів,
З паперу вінки.
І б'ється у страшній агонії мати за сином,
Вдова молода пригортає сиріт до грудей.
О, мати моя, о рідна моя Україно!
Залита сльозами і кров'ю,
Закрита тілами дітей.
Кипить в серці кров,
В душі закипає ненависть,
І хоче спитати українка-мати:
"О, русская женщина, русская мать,
Спроси, где твой сын?"
А сын твой пошел у соседа детей убивать.
Смерть вороном чорним літає над нашим народом.
Горе, туга, біда, смерть і кров лізуть далі на схід.
"схаменіться, добрі люди, бо лихо Вам буде"
Шевченко Тарас нам дав заповіт за дві сотні літ.
О, Боже Всесвітній, Всесильний наш Боже,
Ти, Матінко Діва-Марія,
В кого шукать правду?
Хто нам допоможе?