Вибачте, рідні, одного зимового вечора
Прилине душа моя до рідного дому.
Я легким вітерцем промайну у кімнату,
Вдихну пахощі страв, що стоять на столі.
Тут я жив і був, мабуть, щасливим,
Доки "хтось" не почав кривавої війни.
Пробач мені, мамо, сива голубко,
Хай вибачить тато, що не дідусь.
Друзі, змиріться, що більше не з вами.
Я любив Україну і її захищав.
мама-синові