Чи то чиста доля?

Чи то чиста доля,чи то варта болю?
Розгорнеться вітром гарячим по полю.
Спалить навкруги все,чи багато треба?
Землю,квіти,трави та й злетить до неба.

Спалахне багаттям,під серцем зжевріє.
Та й літає вільно,літати уміє.
Піднімає крила,як летіти треба,
Завмирає наче,піднявшись до неба.

Не згадає навіть про своє бажання,
А горить в обіймах смути та кохання.
В чому її правда,в чому її горе...
Віри та кохання,та надії море.
 (Понкратова.О.В.)