Всi повертаються колись додому.
I навiть тi,у кого дому вже нема.
I тi,що повертаються свiдомо,
I тi,кого повернуть лихо чи журба.
Нехай давно нема нi стiн,нi даху,
Нехай стежина терням поросла,-
Хоч ти герой,щасливий чи невдаха,
А все-таки прямуєш до свого житла!
Там завжди є кому тебе чекати.
Є тi,хто за грiхи не судять звисока:
Там по всяк час чека на тебе мати,
Вiтає завжди вiрна батькiвська рука.
Всi повертаються колись додому.
Хто подумки,а хто в реальному життi.
Бо врештi,сенс життя лише у тому,
Щоб душу вiчну вiд невiри зберегти.