Яким солодким був пасльон,
Шовковиця - смачнішою від меду,
А небо - синім, синім, наче льон,
Майбутнє - десь далеко, попереду.
Хай не було там гарних іграшок,
Якими бавляться сьогодні наші внуки,
Ні солодощів стільки і книжок...
А як дитинства чарували звуки!
Ото, мабуть, і був той рай,
Омріяний, оспіваний церквами.
Роззуюся, в духмяних трав розмай
Ступатиму я босими ногами.
І як колись, веселі ті пісні,
З птахами радісно я заспіваю.
Так от моє дитинство де! - В мені!
А я його між травами шукаю.