І з ким би я навіть не їбалась сьогодні,
І з ким би ти сам не їбався вчора,
Мабуть, на це є воля господня,
Мабуть, це й є та приватна покора.
Мабуть, тому що ми не бездоганні,
Мабуть, тому що Різдво без ялинок.
Я влаштувала бардак в твоїй ванні
І їжу з фастфуда на день Валентина.
Тому що ніколи не стрінемось в снах, і
Коли повертаюсь вночі в сраку п'яна,
Ми одне одного посилаємо на ***,
А потім їбемось по самий світанок.
Тому що ніколи не цікавилась, де ти,
Тому що розкидані скрізь мої речі,
Тому що ніколи не жив ти з поетом
І не відвідав жоден літвечір.
Тому що мене не зворушиш, й руками
Не доведеш до блаженних конвульсій,
Тому що я кидаюсь мокрими рушниками
І завжди носю вазелін в себе в сумці.
Тому що постійно кажу, що ти йолоп,
Ми нелегальні, як торгівля бурштином,
Тому що мені без тебе ***ово,
Тому що шукаю тебе, і де ж ти, ну?
З тобою ми гірші за соду із оцтом,
Дуже розумні й водночас завислі,
Тому що я бігла із шлюбним свідоцтвом
Й сідала на перший літак у Бориспіль.
Тому що з тобою не треба Марселю
І романтичних освідчень в коханні,
Ми просто живемо на зйомних оселях
І жодного разу не були в ресторані.
Тому що це все мазохізм із садизмом,
І справжній дурак той хто нас познайомив,
Тому що ніколи не попросю: визнай,
Що й тОбі без мене може бути ***ово.