РУШНИК
Одвічним символом життя
Рушник є, вишитий руками,
Усі у ньому набуття,
До них ми йшли роками.
Рушник ¬то рідна є домівка,
То матір наша і любов,
А на зорі - як та росинка,
Немов у неї наша кров.
Рушник – оздоба, наша пам’ять,
Що в нас живе споконвіків,
Усі стежиночки до неї -
Багато їх, на сто років.
Рушник – то мати на дорозі.
Вдивляючись у далечінь,
Ніяк побачити не в змозі
Вона синів рідних своїх.
Їх доля кличе від домівки
В дальню; дорогу від осель,
У край далекий, а дівчата
Співають жалобу пісень.
Тому матусенька старенька,
Що вірить щастеньку дітей,
Дарує їм свої зіроньки,
Що вишивала в час ночей.
Тому рушник є той місточок,
Що є між матір’ю й дітьми.
Він спогад їм, як той струмочок,
Несе у теплі їхні сни.
Рушник приносить спогад щастя
Пори дитинства і тепла,
Що дарувала їм матуся
Та їх від горя зберегла.
Рушник – завжди блакитні очі,
Що супроводять у житті,
Вони¬ - зоряночки дівочі -
У серці світять назавжди.
Рушник є символом дороги,
Благословення й доброти.
Проходять з ним усі тривоги
У день і в темні вечори.
12.12.2011
Зб. 7 с.56-57