Як журавлики з криком журливим
Відлітали у теплі краї,
Ми дитинно і сором'язливо
Почуття відкривали свої.
Присягались вовік бути разом,
І в думках ще тоді не було,
Що любов та зав'яне із часом,
Так безсило впаде на крило.
Тільки те, що було в нас кохання,
З кимось іншим в життя не вернуть.
Як і перші душі хвилювання
Нам ніколи й ні з ким не відчуть.
Та невже ті коштовні перлини
Нашій юності мають зотліть?
Ти завжди був у мене єдиним;
Повертайсь, я чекаю цю мить.