Тож розум чи серце - образ непросто,
У кожному випадку безліч питань.
Твій вибір - у землю посіяне просо,
Ти долю вкладаєш свою на вівтар.
Ти мислиш холОдно: мені треба жити,
Копійку знаходить, дітей годувать.
А як щодо серця? Йому треба битись,
Про це ти не маєш в свій час забувать.
Вважаю, що розум - надійна опора,
Його розвиваєш усюди, завжди,
Він спосіб знайде, як піднятися вгору,
А як полетіти - не знає, прости...
Тоді саме в серця спитаєш надалі:
Куди мені йти, де чекають мене?
Воно і підкаже, якої моралі
Тобі саме варто дослухатись, де.
А що, як у долі нема фаворитів,
І маємо битись за наші місця?
Послухай, ці істини вбиті в граниті:
В житті окрім тебе немає творця!
Як визначить долю? На картах гадати,
І в залишку кави підказок шукать?
Навіщо потворні, приречені мари?
Найкраще - у серця свого запитать.
По-перше, бо серце - не орган у грудях,
Безмежна душа твоя в ньому стучить,
Воно і підказує, як тобі бути,
Не знає воно перешкод і границь.
По-друге, фізично не можна лиш жити,
Загибель страшною буває у тих,
Хто серце в землі залишає зарите,
Забув хто, напевно, як серце болить.
В душі розібратись буває так складно,
Але якщо серце до тебе кричить,
Дослухатись варто, бо серце - не жарти.
Воно тільки знає, від чого горить.
Хай кожного дня випадатимуть шанси,
Хай кожен твій крок буде вгору, не вниз!
Бо, може, знайдеш своє місце у мандрах,
Відкриє сузір'я як Зоряний Віз.
Ти інших не слухай, нехай обирають,
Їм вигоди треба знайти у житті.
Важливо не те, що приносить зарплату,
А те, що приносить прибуток душі!